3. ЗАУВАГИ ЩОДО КИЇВСЬКИХ ПАМ`ЯТОК ЛІТОПИСАННЯ XV–XVII ст.
DOI:
https://doi.org/10.55389/2786-5797.2021.II.2Ключові слова:
Велике князівство Литовське, Київ, літописи, літописання, авторство, атрибуція, Волинський Короткий літопис, князь Костянтин Острозький, битва під Оршею, Смоленськ, Києво-Печерський монастир, РадзивіллиАнотація
Анотація
Метою статті є висвітлення нових підходів до інтерпретації літописних текстів XV-XVII ст.; безпосереднім поштовхом до її написання стало перевидання Волинського короткого літопису (знаного з 1836 р. також як Київський скорочений) відомим публіцистом Валерієм Шевчуком. Авторкою зауважено помилковість віднесення цієї пам’ятки до категорії так званих білорусько-литовських літописів, чи літописів Великого князівства Литовського. Наявне у її складі «Сказання про битву під Оршею (1514)», політично ігнороване у радянській історіографії, наразі проаналізовано за принципом історизму. Авторка виявила його літературні джерела (Сербську «Александрію», Хроніку Іоанна Малали) та розглянула відбитий у
«Сказанні» світогляд анонімного письменника. Його ототожнено з Данилом Ходикіним, писарем князя Костянтина Острозького — переможця битви під Оршею. Данило був близьким родичем смоленського владики Варсонофія – одного з ключових учасників подій, описаних у «Сказанні». Гіпотеза про авторство ґрунтується на даних Києво-Печерського синодика та літописних звістках про облогу й взяття Смоленська у 1514 р. У цій атрибуції «Сказання» полягає наукова новизна роботи. Це ж стосується й цілого комплексу питань, дотичних до відновлення київського літописання за часів Великого князівства Литовського й можливостей виявлення його фрагментів у пізніших пам’ятках анналістики (Густинському літопису, хронографах).
Висновки роботи стосуються широкого кола проблем, пов’язаних із традицією регіонального літописання. Піддано сумніву уявлення про анналістику доби князювання Володимира Ольгердовича (бл. 1363–1393) й заперечене київське походження Волинського короткого літопису, поде- коли званого Київським скороченим. Водночас наголошно на можливості системної фіксації подій за правління у Києві Володимирового онука Се- мена Олельковича (1455–1470), з яким нині пов’язують добу регіонального Відродження. Ознаки існування цієї наративної традиції виявлено у Барку- лабівському хронографі середини XVII ст. Відзначено вплив, який справи- ли на київське літописання 1-ої половини XVII ст. зв’язки місцевих книж- ників з Радзивіллами.
