8. КУП`ЯТИЦЬКИЙ ХРЕСТ-ІКОНА: ІСТОРІЯ ЯВЛЕННЯ, ПОБУТУВАННЯ, ВТРАТА ТА ГІПОТЕЗА ВІДНАЙДЕННЯ1)

Анотація

Анотація

Одна з найвідоміших святинь нового часу Білорусі та України, яка «явилася» у Куп’ятичах під Пінськом на початку XVII ст. у розпал протистояння православної та унійної церков cтала символом цієї боротьби. Метою статті є привернення уваги до історії святині, специфіки її побутування, визначення конфесійно-політичних контекстів, в яких була задіяна ікона-хрест. У роботі досліджуються тексти пам’яток, пов’язаних з Куп’ятицькою іконою, написані з метою опису її чуд: Іларіона Денисовича, Афанасія Филиповича, зрештою, про неї згадував у своїх листах Лазар Баранович. Він же — ініціатор перенесення ікони-хреста з Куп’ятичів до Києва. Власноручні записи митрополита передають його вагання щодо облаштування місця поклоніння цій святині та рішення виставити ікону у Софійському соборі Києва. Вшанування ікони, яке відбувалося згодом двісті років поспіль виявилося у складенні віршів на її честь: від гравійованого «провенансу» ікони митрополита Варлаама Ясинського на влаштованих ним її шатах до згадки про віршовані посвяти святині, що були написані на стінах хорів Софійського собору, де зберігалась ікона до 1917 р.

Методи дослідження пам’ятки поєднують як хронологічний історизм так і аналітичний спосіб роботи з джерелами. На підставі маловідомих пам’яток встановлено перебування святині у стінах Києво-Могилянської колегії та відправлення служби здійсненої єрусалимським патріархом Макарієм перед нею, що складає наукову новизну дослідження. До нового відкриття  можна  зарахувати  виявлення  пам’ятки  —  хреста-енколпіону «куп’ятицького типу», що зберігається у фондах Національного заповідника «Софія Київська». Саме цей екземпляр автор вважає втраченою пам’яткою на підставі археологічного щоденника М. Каргера та характері пошкоджень, зроблених в часи більшовицьких конфіскацій.

Висновком роботи є комплексне представлення пам’ятки: від явлення, через побутування, втрату до гіпотези віднайдення.