НАМИСТИНИ З ПОХОВАННЯ КАТАКОМБНОЇ КУЛЬТУРИ У КОНТЕКСТІ РЕСТАВРАЦІЇ ТА КОНСЕРВАЦІЇ

Анотація

Статтю присвячено намистинам із поховання катакомбної культури, розкопаного в 1989 р. експедицією науково-дослідної частини Київського національного університету імені Тараса Шевченка у зоні будівництва зрошувальної системи радгоспу «Тимоновський», біля с. Тарасівка Троїцького (нині – Сватівського) р-ну Луганської області. Кілька десятків дрібних бронзових намистин округлої форми, бронзову підвіску у вигляді півмісяця, з петлею для підвішування і кам’яну пласку намистину було зафіксовано у катакомбі на кістках, біля шиї у зоні грудної клітки, похованого А – одного з двох небіжчиків, дітей віком 5–7 років. У 2022 р. фахівцем Комунального закладу «Центр консервації предметів археології» було здійснено консерваційно-реставраційні заходи щодо згаданих намистин. У результаті пробного розкриття, проведеного на невеличких ділянках кількох різних намистинок, під мікроскопом, за допомогою ручного мікроінструмента, було визначено, що продукти мінералізації, на які повністю перетворився метал намистин, чудово зберегли авторську форму, а поверхня вкрита рівномірною, доволі естетичною глянсовою оксидною плівкою сірого кольору. Було проведено розкриття авторської поверхні всіх намистин, що, як і зондажне розчищення, проводилося механічно, під мікроскопом. Визначено, що намистини є двох видів – округлі, видовжені пласкі (відлиті з рисками), одна ромбоподібної форми, їхня поверхня відполірована й не має оздоблення. Корозійні нашарування, що просочили нитку намистин, зберегли в собі її мікрочасточки. Завдяки збереженим порожнинкам там, де була нитка, приблизно з’ясовано її товщину. Під час консерваційно-реставраційних робіт збережено й укріплено ті продукти корозії, які з’єднали деякі намистинки між собою по 2, 3 або 4 одиниці, завдяки чому з’ясовано, що пласкі намистини чергуються з округлими через кілька одиниць. За результатами рентгенофлуоресцентного аналізу визначено, що основним легуючим компонентом у сплаві, з якого виготовлено прикрасу, був миш’як. Зроблено висновок про катакомбну культуру як культурно-історичну спільність, яка мала знання з металургії та обробки металу, які суперечили охороні здоров’я.