ІСТОРІОГРАФІЯ ВИВЧЕННЯ БУДІВЕЛЬНОЇ КЕРАМІКИ Х–XV СТ. КИЄВА ТА ЙОГО ОКОЛИЦЬ

Анотація

Розгляд історіографії вивчення будівельної кераміки Х–XV ст. є важливим та актуальним напрямком дослідження архітектури княжої доби. Науковий аналіз пам’яток давньоруського монументального зодчества складається з комплексного аналізу історичного, мистецтвознавчого та будівельно-технічного аспектів. Цей напрямок почав формуватися наприкінці ХІХ ст., коли дослідники стали зазначати важливість вивчення будівельних матеріалів у контексті організації будівельного виробництва, для розуміння процесів розвитку давньоруського зодчества. Почали виходити наукові праці, присвячені різним аспектам вивчення плінфи, брускової цегли, будівельних розчинів та голосникової кераміки. Наукові публікації присвячені різнім аспектам вивчення будівельної кераміки є предметом дослідження у даній роботі. На сьогодні кожний із цих видів будівельних матеріалів має різний ступінь вивченості, тому дана публікація стане першою комплексною роботою на цю тему. У дослідженні застосовані загальноісторичний та історико-порівняльний методи. Метою цієї праці є аналіз джерел та літератури з вивчення будівельної кераміки Х–XV ст. Києва та його околиць. У статті наведено короткий історичний огляд поширення візантійських будівельних технологій у місті та навколо нього, адже відомо, що до Х ст. архітектура міста була дерев'яною. Після прийняття християнства сюди було запрошено іноземних зодчих, котрі привезли із собою нову для Русі «кам’яну» технологію будівництва. Після зведення першого київського монументального храму – Десятинної церкви – столиця стала центром поширення нових будівельних матеріалів, методів будівництва та форм архітектури. Сьогодні відомо про понад 50 споруд Х–XV ст. зведених у місті та поза його межами. Більшість із них мала релігійне призначення (церкви, храми), проте існували і споруди світського (палаци, тереми) та військового (оборонні мури) призначення. При їх зведенні застосовували різні види будівельних матеріалів, серед яких значне місце посідала будівельна кераміка. Починаючи з 20-х рр. ХІХ ст., у час розквіту епохи просвітницького класицизму розвинувся інтерес до княжої архітектури. Це спонукало наукову спільноту до активних пошуків залишків споруд та обстеження існуючих пам’яток того часу. На початку ХХ ст. з’являються перші архітектурно-археологічні експедиції, які розробляють методику дослідження залишків давніх споруд; починається опис будівельних матеріалів. У 1930–1940-х рр. дослідники звертають увагу на вивчення закономірностей розвитку зодчества та аналіз будівельної техніки. У 1950–1960-х рр. виникла необхідність у реставрації і реконструкції пам’яток, що зазнали значних втрат та руйнувань під час Другої світової війни. Це сприяло виникненню потужних реставраційних шкіл. З’являється значний інтерес до вивчення будівельних матеріалів та технологічних аспектів їх виготовлення. 1960–1970-ті рр. – етап найбільшої кількості досліджень пам’яток великокняжої доби у Києві та на території Київської Русі, а, отже, й будівельних матеріалів цієї доби. Уперше було виявлено 33 об’єкти монументального зодчества. Опубліковано десятки статей та декілька узагальнюючих праць з історії монументальної архітектури Київської Русі, де висвітлюються особливості будівельних матеріалів, зокрема будівельної кераміки. Від 1980-х рр. і до сьогодні вчені продовжують дослідження та удосконалюють методи вивчення будівельної кераміки, яку використовували у монументальному будівництві Києва та його околиць Х–XV ст. Зміна підходів до дослідження монументальних пам’яток княжої доби простежується у працях про будівельну кераміку ХІХ–ХХІ ст. На початку ХХІ ст. будівельну кераміку Києва аналізували Г. Івакін, П. Толочко, В. Козюба, В. Івакін, О. Комар, Д. Йолшин, В. Гончар, О. Сиром’ятников, Г. Трофіменко, Я. Боровський, Т. Бобровський, С. Тараненко та ін. Новизною дослідження є узагальнення результатів вивчення проблем, пов’язаних із аналізом будівельної кераміки в археологічній літературі. Висновком роботи є з’ясування особливостей дослідження окремих видів будівельної кераміки в історіографії